Первой ласточкой инноваций президента стала небольшая корректировка конституции, теперь любой депутат вправе перемещаться в пространстве координат Верховной Рады по своему усмотрению, начхать на электорат который его выбрал и который хотел иметь в лице партий реализаторов общественного интереса. Нардепы были избранны на основе членства в определенной партии, которым конституция до недавнего времени запрещала покидать свои блоки, с помощью которых они и получили мандаты. Таким образом, были развязаны руки для дальнейших широкомасштабных действий клики или так сказать бизнес-группы поддержки, обеспечив при этом себе практически абсолютную власть.
Накануне принятия газовых соглашений и подписания сепаратного договора аренды ЧФ РФ на территории Крыма шла полемика, чем же пожертвует Украина в обмен на дешевый газ? Ходила масса предположений, говорили, что отдадут газовые хранилища в аренду газпрому, что зажгут зеленый свет Российскому бизнесу в вопросах приватизации и инвестирования ряда стратегических предприятий Украины, в том числе атомно-энергетической отрасли, упоминалась как бы вскользь пролонгация военной базы ЧФ России в Крыму, но никто этому всерьез не придавал значения.
А тут бац и случилось, «керманыч» отчебучил очередной антиконституционный ляп, правда первой «пристрелкой» стал «сюрпрайз» Б. Обаме на саммите в Вашингтоне - 96 кг. высокообогащенного урана, вся мировая общественность была в «захвате» от такого поступка доброй воли, прелестно, прелестно скандировали мировые лидеры, какой Виктор Янукович молодец, борец с мировым ядерным терроризмом… Хотя отечественные ученые ядерщики раскрыли рты от недоумения, кто их спросил? Посмотрели, прикинули, ха прокатило, задобрили Америку-Европу, ну а теперь..
А теперь отдадим «Кемску воласть», подумаешь, нам что жалко, Украина она большая, пусть забирают, зато газ будет дешевым на 1/3.
Беспринципность Януковича поразительна, краткосрочная целесообразность, связанная с выторговыванием низкой цены на газ, будет иметь долгосрочные губительные последствия для суверенитета Украины, а также для ее престижа на международной арене. Разрешая России иметь свое постоянное военное присутствие на Украине в течение ближайших десятилетий, страна в результате будет восприниматься в лучшем случае как полусуверенное, а в худшем - как «вассальное государство», подчиняющееся России, о чем и говорится в комментарии относительно «крепостного состояния», сделанного Азаровым. А где же внеблоковый статус Украины о котором так много говорили до выборов и после представители партии регионов?
«Дорога ложка к обеду» - президент Украины Виктор Янукович.
«Все зависит от доброй воли России – мы как крепостные» - премьер-министр Украины Николай Азаров.
Оба эти заявления, сделанные двумя высшими руководителями Украины на этой неделе, наглядно демонстрируют то безрассудное руководство, которое страна, судя по всему, будет вынуждена терпеть, пока команда Виктора Януковича – Николая Азарова будет находиться у власти.
Если не принимать во внимание большие габариты президента, позволяющие предположить, что он знает, как надо обращаться с ложкой во время приема пищи, то следует сказать, что использование Януковичем этой пословицы прекрасно иллюстрирует тот близорукий подход, который нынешние лидеры. Украины взяли на вооружение, заключив сделку со своими российскими партнерами, о которой было объявлено в Харькове 21 апреля. Хотя сравнение Луценка по поводу слона в посудной лавке наверное более выразительно в данном контексте.
На первый взгляд этот договор выглядит великолепно. В ближайшие десятилетия Украина, предположительно, получит скидку в размере 30 процентов при покупке российского природного газа, что позволит установить приемлемые цены на энергоносители, которые идут на нужды влиятельных и потребляющих много газа отраслей, в том числе и сталелитейной. Янукович утверждает, что эта сделка позволит Украине сэкономить 40 миллиардов долларов в этом десятилетии. За это Россия сможет сохранить свой Черноморский флот там, где он находился на протяжении веков – на крымском побережье Украины.
При более внимательном изучении эта сделка представляется ужасной в каждом из этих аспектов. Россия завышала цену на природный газ для Украины – в большей степени потому, что ей не нравилось правление Виктора Ющенко. Так называемая 30-процентная скидка, по мнению экспертов по энергетическим вопросам, на самом деле, только приближает импортную цену к ее истинному рыночному значению.
Таким образом, если бы Украина заняла на переговорах правильную позицию, то она могла бы договориться о более справедливой цене, не делая таких ужасных и противоречащих конституции уступок и позволяя российскому флоту оставаться на суверенной украинской территории по крайней мере до 2042 года. Предыдущий лидер Украины Виктор Ющенко поступал мудро, пытаясь изгнать Россию после завершения сроков аренды в 2017 году. Статья 17 Конституции Украины ясно говорит: «На территории Украины не допускается размещение иностранных военных баз». Однако мы имеем дело с таким руководством, которого мало беспокоят вопросы конституции.
Наивный народ обрадовался – будет дешевый газ, а значит станет легче жить, а что же реально ожидать? Российская ценовая «скидка» только ослабляет давление на цены за коммунальные услуги, не позволяя им устремиться вверх, что является необходимым шагом для того, чтобы положить конец ужасно расточительному потреблению электроэнергии. Эти 40 миллиардов долларов экономии являются химерой. В любом случае, эта «скидка» обеспечит сомнительным посредникам солидную прибыль по пути следования газа к конечному потребителю. Промышленные бароны и олигархи, несомненно, получат выгоду от этой непрозрачной ситуации. А народу будет придумана очередная «отмазка» на основании которой цены не уменьшат, то же, что мы наблюдаем теперь с ценами на бензин, который неуклонно растет при мировой тенденции к снижению стоимости нефти.
Украина – «энергетический наркоман» - продолжает получать губительные инъекции от кремлевского руководства, которое наслаждается слабостью Украины и ее подчиненным положением.
Почему же не ставится приоритетным вопрос энергетической независимости? Украина обладая огромным научно-техническим потенциалом смогла бы построить десяток атомных станций используя современные безопасные технологии и продавая электроэнергию как в Европу так и в Россию, тем самым позволяя покупать газ по мировым ценам без ущерба для экономики страны,
Янукович пытается представить присутствие российского Черноморского флота как часть европейских гарантий безопасности. Но кто нам угрожает? Единственная угроза территориальной целостности Украины исходит от России и, в частности, от кремлевских лидеров, которые тоскуют по временам Советского Союза и которые очень бы хотели видеть Украину разделенной и слабой. Этот договор, это предательство долгосрочных интересов Украины и ее территориальной целостности, помогает российским лидерам в реализации этих нечестивых намерений.
Следующим очень важным моментом остается вопрос идеологического раскола в стране. Клин раздора, который загонялся на протяжении последнего десятилетия, на этот раз был загнан «по самые не хочу». Это же надо было столько наделать «добрых дел» за полтора месяца руления страной, просто диву даешься? Такое впечатление, что газовая тема мучила Виктора Федоровича все время, которое он находился в оппозиции, неужели, нет более важных вопросов, например реформирования судебной системы, медицины, аграрного сектора, поиска инвесторов и работа по обустройству страны, оживления строительной отрасли после кризиса.
Нет, подписали договорчик, и что? Наблюдаем нарастание волны народного противления, а чем это закончится никто предсказать не может. Крымские татары ропщут, западная Украина просто в шоке, еще не успели успокоиться от кадровых назначений, в которых главную роль играла Донецкая прописка, а тут еще и часть Украины продали за газ. В свою очередь вице-премьер Сергей Тигипко выступил с резкой критикой по поводу решения такого важного вопроса как продление срока аренды военной базы за закрытыми дверями.
При всем прочем, идет негласный прессинг на свободу слова и правозащитные организации, что является очень тревожным сигналом. Телевидение превратилось в инструмент одностороннего оболванивания граждан, слава Богу интернет есть, пока.
Если такими темпами будем идти дальше, то рабство станет не фигуральным, а реальным фактом нашей жизни. Сценарий можно представить так: столицей Украины станет Донецк, выходцы с региона получат знак высшей касты, введется запрет на интернет, будет введен налог на все, что только можно придумать, Крым отдадут России, начнут строится трудовые лагеря для неугодных и т.д…
Выход один, объединятся демократическим силам, оставить распри и унять гордыню, понять всем, что угроза, не надуманная, а вполне реальная, притом может пострадать каждый, месидж – моя хата с краю тут не катит. Ще не вмерла Україна! С нами Бог!
Вашему вниманию представляю фрагмент интересной, на мой взгляд, публикации Украинской Правды.
Можна довго сперечатися і наводити приклади та формули розрахунки реальної орендної плати за військово-морську базу в Севастополі. Зрозуміло одне: з 1991 року і до 22 квітня 2010-го росіяни і не думали нічого платити за неї. Бо в душі глибоко переконані, що Севастополь у складі України - це історична несправедливість і абсурд. В цьому - коріння російської політики в Криму і відповідні загрози для української державності.
Зайвий раз нагадувати росіянам про цю несправедливість, намагатися її утвердити, не маючи сильної армії, консолідованого суспільства та здорової, розвинутої економіки, вкрай небезпечно.
Але немає й іншого способу позбавляти росіян цих ілюзій, окрім як поступово підводити до думки, що "тимчасове перебування" ЧМФ в Севастополі таки завершиться згідно укладених угод і що ціна такого перебування чим далі зростатиме.
22 квітня Віктор Янукович вирішив позбавити Україну такої можливості в обмін на 30% маржу для своїх спонсорів. Але він і його команда допустили одну помилку.
Так, на УП вже писали, що 14-й пункт Конституції України прописаний так, що нова угода виглядає дією в рамках конституційних норм. Ту ж саму позицію зайняв і керівник українського МЗС, посилаючись на рішення Конституційного суду. Журналісти УП дізналися й про інші правові аргументи захисту угоди по флоту.
Проте у президента є одна проблема. Справа в тому, що процес укладення міжнародних договорів регулюється відповідним законом "Про міжнародні договори України", положення якого обов'язкові для Верховної Ради, президента та Кабінету міністрів і навіть для керівництва МЗС.
Так от, стаття 20 закону на передбачає таке: "Міжнародний договір України може бути пролонгований відповідно до умов, визначених самим міжнародним договором." В цьому є добрий сенс, адже гарантується як стабільність договірних зобов'язань, так і дотримання інтересів України.
Далі, "Угода між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України" від 28 травня 1997 року чітко передбачає умови пролонгації в статті 25: "Настоящее Соглашение заключается на 20 лет, отсчитываемых с даты начала его временного применения. Срок действия Соглашения будет автоматически продлеваться на последующие пятилетние периоды, если ни одна из Сторон не уведомит письменно другую Сторону о прекращении действия Соглашения не позднее чем за один год до истечения срока его действия."
Жодного слова про те, що подовження строку дії угоди може бути іншим, аніж автоматичним і строком на 5 років (за умови відсутності попередження про припинення дії угоди за рік до 28 травня 2017 року), немає в тексті базової угоди.
Таких прав собі не передбачила ні Росія, ні Україна. Ні в односторонньому порядку, ні за спільною згодою.
Нас цікавить, в першу чергу, Україна і права та обов'язки української влади. Президент України мусив дотримуватися закону, тим більше такого, який визначає порядок укладання міжнародних договорів.
Отже, поставивши підпис під новою угодою по флоту, президент Віктор Янукович порушив закон і Конституцію України та перевищив свої повноваження. Або як кажуть в народі, "побіг поперед батька в пекло".
Так-так. Оскільки вимоги частини другої статті 19-ої Конституції є чіткими: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України."
Нова угода від 22 квітня не містить жодних вказівок того, що хоча б одна норма угоди 1997 року втрачає чинність. В ній прямо записано, що вона "подовжує дію" угод по флоту від 28 травня 1997 року. Це прикра помилка для юристів і дипломатів Януковича, і щаслива для України та Росії. Про що нижче.
Нова угода складається, по суті, з двох частин.
Перша: зафіксовано всього лише гарне побажання сторін співіснувати в Севастополі після 2017 впродовж наступних 25 років за тими ж правилами, за якими співіснували 20 років тому, за наявності спільного ж бажання. І не більше того.
Друга: заплутані домовленості сторін щодо порядку розрахунку орендної плати за базу ВМС після 2017, якщо все таки, згідно п.1, вони погодяться продовжувати такі стосунки.
Але жодна норма нової Угоди не забороняє іншому українському президенту до 27 травня 2016 року письмово повідомити російську сторону про намір припинити Угоду від 28 травня 1997 року.
Висновки: угода, підписана Януковичем з порушенням профільного закону і Конституції, не може бути ратифікована парламентом. Навіть у випадку ратифікації угоди лояльною до Януковича більшістю, цей документ не гарантує для Росії спокійних 25 років після 2017.
Зовсім навпаки. Отже, така угода навряд чи посприяє порозумінню між двома державами у вирішенні складного питання щодо ЧМФ і Севастополя.
Але чому ж таки ця вразлива і недосконала угода була укладена, і кому вона вигідна в такому вигляді? Відповідь зрозуміла, якщо згадати про синхронно підписані 22 квітня Доповнення до Контракту між "Нафтогазом України" та "Газпромом" про продаж-купівлю природного газу.
Про газ. Коротко
За всім політичним спектаклем у Харкові стоять інтереси фінансово-промислових груп, які заробляють на продажу газу (Фірташ) чи на його використанні - Фірташ, Ахметов, Колесников, Клюєв, Ярославський тощо. В чомусь ці люди мають рацію, не бажаючи переплачувати за товар (газ), який зовсім поряд у сусідніх країнах або на спотовому ринку коштує дешевше. І прагнуть отримати кращі умови.
Проте нинішні умови для переговорів навряд чи є тяжчими, ніж умови лютого 2009 року, коли укладалися базові контракти між Газпромом і Нафтогазом. Тоді вдалося виторгувати в росіян 20% знижки в ціні на один рік і 11 мільярдів кубометрів газу (вкраденого РосУкрЕнерго в Газпрому і Нафтогазу протягом 2006-2007 років) по ціні 167 доларів за рахунок поступки у формулі (Ро 450 долларів) і пільгової транзитної ставки на 2009 рік.
Однак ці положення були закріплені в контрактах між де юре рівноправними сторонами, які в разі чого мали вести переговори або судитися в Стокгольмі. І росіяни чомусь не бачили сенсу в тому, щоб переслідувати Україну і штрафувати за недобір газу. Більше того, можна було й далі торгуватися, якби було бажання і вміння.
Нині, в доповненні так звана знижка в ціні на газ 30% на 9 наступних років, по-перше, не закладена в пункті 4.1, де визначається формула ціни.
А, по-друге, залежить виключно від доброї волі і внутрішнього рішення уряду РФ: "Фактическая цена (Рх) на Природный газ, поставляемый по настоящему Контракту, снижается на сумму уменьшения таможенных платежей, если такая корректировка предусмотрена постановлением Правительства Российской Федерации, касающимся вывозных таможенных пошлин при поставках природного газа с территории Российской Федерации в Украину."
В результаті, маємо картину: паливно-енергетичний комплекс і важка промисловість України, експортні галузі потрапляють у пряму залежність від голови уряду Росії Володимира Путіна.
Від його погляду на те, чи дотримується українська влада і українські олігархи певних правил гри. В разі чого він може не просто скасувати нульову ставку мита на експорт газу в Україну і забрати назад 30% знижку, а й підняти мито, скажімо на 50-100%.
Якщо це було реальною метою Януковича як президента і олігархічної групи його підтримки, то в такому разі угоди по флоту і газу є прямою демонстрацією відсутності бажання керувати цією країною.
На жаль, змінити чи скасувати це доповнення до контрактів вже важче, ніж мати справу з угодою по флоту. Тому що, очевидно, "грошові мішки" готові демонструвати повну покору Кремлю, якщо їхня маржа зросте на 30%. Питання в тому, чи готові разом з ними це робити решта 99,99% України.
Є, правда, одна надія на те, що Росія все таки зрозуміє, що втрачаючи для свого бюджету щорічно 4 мільярди доларів, вона нічого не отримала у відповідь. І вирішить першою розірвати ці угоди.
Звісно, якщо раніше це не зроблять українці, позбувшись такого президента і таких олігархів. Такий варіант навіть кращий для Росії, бо тоді може й відбутися справжній діалог з усіх чутливих питань на взаємовигідній основі.
